Колись, років чимало тому,
Адам - це перший чоловік,
Зазнав чомусь він раптом втому
І відпочити трішки ліг.
	Та ледве очі він заплющив,
	Почув іржання біля вух,
	Щось хрюкнуло поблизу хащів,
	Крик "кар-кар-кар" збентежив слух.
Адам хотів спинити гомін,
Затопотів і закричав,
Звертавсь до всіх, та виник спомин,
Що жоден з них ім'я не мав.
	Такий стояв навколо гамір,
	Літали птахи, бігав звір,
	В його думках з'явився намір
	Надати ймення всім, повір.

Приспів:
	Ім'я - це річ в житті важлива,
	Без нього просто неможливо.
	Птахи, тварини, ви і я -
	Всі маємо своє ім'я.

Він дав наказ за дві години
Представникам з усіх родин:
Птахам, комахам і тваринам
Зібратись разом перед ним.
	Скоріш за всіх з'явився заєць,
	Тому що він від вовка біг,
	Хоч страус вивіхнув свій палець,
	Усе ж таки прибігти зміг.
З гори спустились дикі кози,
З берези зліз мохнатий кіт,
Прийшла жирафа, стала в позу,
Старий з-під дуба виліз кріт.
	Злетів зі скель орел крилатий,
	Прийшов поважний сильний лев,
	Прицокотів баран рогатий,
	Почули всі ведмедя рев.
В кінці з'явилася невдаха,
Хоч поспішала з усіх ніг,
Тому ім'я їй "черепаха"
Надав Адам і спати ліг.
	Одну історію чудову
	Розповіла я зараз вам,
	Як ще років багато тому
	Усім ім'я надав Адам.

Приспів.