

		Початок >> Музика >> Гудухін Євген >> Інтерв’ю

	Eng Рус Укр

	Інтерв’ю - Гудухін Євген

<< Назад		Кор.: Як Ви пишете тексти своїх пісень? Є.Г.: Свої пісні я беру з життя. Бо для того, щоб написати пісню, потрібно просто вийти з дому, подивитися уважно навкруги і лише встигати записувати їх. Коли я бачу людей, які б'ються на смітнику за пакет з помиями, 14-річних дівчаток, які стоять на дорозі і за 5-10 гривень продаються "водилам", дітей, які стоять з простягнутою рукою на вокзалах, інвалідів, які, ставши рабами мафії, ризикуючи життям, жебракують на міських перехрестях, сидячи у колясках, я не можу не писати пісень. Якщо ви того ніколи не робили - постійте півдня біля міського моргу, послухайте розмови людей у потягах і на вокзалах, сходіть на екскурсію в дитячий будинок або шкірвендиспансер, поїдьте в пару зон особливого режиму или для дівчат-підлітків - відразу народяться пісні про те, що таке життя без Бога. Але то окрема категорія пісень. Загалом я маю "серце Давида", і пісні прославлення та поклоніння Богу народжуються у мене, коли я прогулююсь по нашій українському степу, дивлюсь на море захід або шторм. Я люблю годинами дивитися на різних тварин у зоопарку або на пташиному ринку, коли прогулююсь з сином. Знаєте, особливо, коли я спілкуюся з моїм малим Ніком, Бог часто говорить мені: "Синку, Я так само ніжно люблю тебе, Я радію разом з тобою, Моє серце плаче, коли ти неслухняний!" І тоді я піднімаю свою голову до неба і прославляю Його Святе Ім'я, поклоняюся Йому і намагаюся хоча б трохи відповісти взаємністю на Його чисту любов. Кор.: Де проходять Ваші концерти? Є.Г.: На стадіонах, у Палацах культури і спорту, на відкритих майданчиках, у церквах, у тюрмах, у нічних клубах, у сільських клубах, на ринках і т.д. Особливо я люблю давати концерти і проводити євангелізації у звичайних подвір'ях, я називаю таку програму "Євангеліе з доставкой додому". Кор.: Чим музика є для Вас? Є.Г.: Музика - це засіб прославлення Бога, складання Йому Єдиному хвали та поклоніння. Це можливість через душевний доторк до струн людського серця привести людину до усвідомлення своєї гріховності та необхідності народитися від Духа Божого, щоб ожив мертвий дух для життя вічного. Музика - це просто дар Божий. Кор.: Розкажіть, будь-ласка, про ваш творчий шлях до зустрічі з Господом. Коли Ви почали складати пісні? Є.Г.: Я навчався у музичній школі за фахом ударних інструментів, і з 13-ти рокі уже заробляв музикою "на жизнь". Грав на танцмайданчиках в м. Маріуполі. Був час, коли я вранці пас овець, а ввечері грав на танцях в сільському клубі. Коли вступив до залізничного училища, брав участь у роботі різних музичних колективів, грав у двох групах, однією з яких керував, танцював в ансамблі народного танця, грав у театральному гуртку, грав у струнному оркестрі на контрабасі, у духовому оркестрі - на малому барабані, займався спортом: дзюдо, картингом, легкою атлетикою, плаванням. Плюс до того, майже кожного дня їздив з Ясинуватої в Маріуполь (150 км.), де грав у Театрі пісні та в ресторані. Спати доводилося кілька годин на добу, та й до того ж у другій кабіні електровоза, коли їхав назад з Маріуполя. Ця залізнична освіта була моєю найбільшою помилкою в житті. Мої батьки, дуже талановиті люди, ніколи не бачили в мені музиканта і ніяк не допомагали моєму творчому розвитку. Тому на електровозі я пропрацював лише дипломну практику, бо надавав перевагу музиці. Але, оскільки вищою школою для нас був ресторан, вечорами я працював саме там, і, звісно, до цієї роботи, як ви розумієте, докладалося все інше: горілка, наркотики, п'яні бійки, дівчата, венеричні хвороби, КПЗ і т.д. В 1987 році - перший шлюб, який тривав рівно 23 дні. У листопаді того ж року - призив у Збройні сили. Музика дуже сильно допомогла мені в армії. Перші півроку я служив на півночі Казахстану, в Актюбінську. Навчальний центр, де ми перебували, був страшним місцем: голод і виснажливі нічні тренування нічого доброго мені не світили. Але на допомогу прийшли мої старі друзі: гітара і барабан. В 1988 році я потрапив у Москву, де нас зустрів взвод "дідів"-чеченців, - і знову мене врятувала гітара і мої "дипломатичні" таланти. В армії я почав писати перші пісні. Світ, в якому я жив, просто штовхав до творчості, кожного дня я бачив страшні знущання над людьми, розпусту, пияцтво, зраду. І тоді з'явилися мої перші пісні. В 1989 році - дембель. З армії я привіз півтони апаратури, і знову почалося: шинок, горілка, жінки легкої поведінки. Окрім смерті я вже нічого не чекав. Я усвідомлював, що я раб, хронічний алкоголік і людина, приречена на самотність. Тоді я був наймолодшим керівником ансамблю і працював у новому "парнасовому" шинку, але мої гроші щодня наближали мене пекельного вогню. Кор.: А як Ви зустрілися з Ісусом? Є.Г.: В 1991 році один з моїх друзівй поїхав працювати в Сочі у якийсь крутий шинок. Півроку потому приїхали наші хлопці і сказали, що Сергій з глузду з'їхав: начебто, для того, щоб виїхати до Штатів, кинув пити, перемінив своє життя та увірував у Бога. Коли я почув про те, у мене виникло бажання перемінити своє життя навіть без усіляких Штатів. І якось трапилось чудо. Коли я перебував на піку відчаю, коли я замалим не сів у тюрму (потрапив на "хату" аферисток), коли у моєму колективі настали найважчі часи у стосунках, коли я вперше закохався у гарну дівчину, а її мати заборонила їй зустрічатися зі мною, коли я валявся біля свого унітазу і від алкогольного отруєння з рота в мене текла жовч, - саме тоді, у шинок до мене прийшов Ісус. Прокурений зал зник, і я побачив тисячі людей, що піднімалися до Господа. А ще за деякий час я зустрівся зі своїм другом, який і доніс до мене Добру Новину про спасіння у Христі. Він переманив мене без слів. З його очей шло світло Любові, його обличчя сяяло, як у Ангела. Тоді, травневої ночі, я віддав своє життя Ісусу, прохав Його простити мої гріхи. І ось, чудо - все моє життя перевернулося. Бог простив мої гріхи і дав сили побороти їх. Моя рука стиснула пачку сигарет і плавно спрямувала її в урну, миттєво зникла алкогольна залежність, світло прийшло і в стосунки зі "слабою статтю". Мати моєї дівчини (ганьба через мій ресторан) перестала перешкоджати нашим зустрічам. Разом з Наташою ми почали відвідувати євангельську церкву, через три місяці вона теж вирішила піти за Господом, а у вересні ми одружилися. 30 листопада 1991 року ми прийняли водне хрещення. В Азовському морі ми поховали своїх старих Адама і Єву. Кор.: І ви одразу ж почали співати для Господа і стали християнським музикантом? Є.Г.: Скоро ми почали працювати в місії "Можливість", де моя дружина була секретарем, а я - місіонером. Ми займалися різною роботою, свої перші об'явлення я отримував, коли ми з братом пиляли дрова для людей похилого віку пилкою "Дружба-2". Потім були перші служіння в тубзоні в Казахстані в м. Актау, в дитячих зонах, у своїй церкві. Бог вірний Своєму Слову. Під час мого покаяння Бог сказав мені: "Сину, Я прощаю тебе, і даю тобі дар благовістування, і ти будеш сіяти зерна в душі людські, і вони будуть виростати, і ти бачитимеш чудовий колос!" По тому, що Бог зробив для меня на Голгофськім хресті, після Його прощення, яке Він просто подарував мені, я більше нічого не хочу, окрім виголошення в усьому світі про Його любов і прощення. Наприкінці 1992 року ми почали нову церкву, де я був лідером прославлення, а згодом - координатором домашніх груп в одному з районів Маріуполя. Саме в той період я почав писати пісні для Господа. Але перший альбом вийшов лише через чотири роки. Бог почав зі мною Свою роботу. Незламана людина не может служити Йому. Я мав десь працювати і піклуватися про родину. Якось мені довелося прийняти одне радикальне рішення. Бог показав мені, що музика була тим божком, який стояв між нашими стосунками, і я сказав: "Ісусе, заради Тебе і наших стосунків я більше ніколи не доторкнусь до інструментів". Потім я ревів, як дитина, у якої відібрали улюблену іграшку, але Бог провів того разу Свою роботу: в моєму серці вмить з'явилася невимовна радість, спокій, і я ще більше відчув Батьківську любов і лагідність. Життя йшло, я служив Господу і працював у різних місцях. Тоді не було альбомів, слави, концертних майданчиків і стадіонів. Ми працювали на фермі під Маріуполем, де я доїв наших корів Квітку й Чорнушку, які, до речі, давали мені молока більше, ніж іншим рівно на один літр. Вирощували чорних несучок, гусей, свиней, кроликів, кіз. Потім я продавав рибу на ринку. А Бог продовжував обтесувати мою натуру, характер. В 1995 році я влаштувався працювати водієм, попередньо попрохавши Бога зробити з мене "слугу". Я працював з усіх сил, моє авто завжди була чисте, і я постійно молився за своїх керівників. Вони знущалися наді мною, а я молився і отримував усього 1.000.000 купонів, коли секретар мого шефа отримував 5.000.000. Прес наді мною посилювався, а я тільки й міг, що кликати до Бога. Якось до нашого офісу під'їхала чорна "Волга", звідти вийшов мер і відправив мого шефа на пенсію. Новий керівник сказав мені: "Хлопче, щось мене тягне до тебе. Будеш моїм водієм". І ось я сиджу в новому авто, моя зарплата збільшилась у п'ять разів. Але мої випробування і перелами продовжувались. Тоді Господь проговорив до мене, що Він побачив, що музика перестала бути моїм божком, і я знову почав займатися музикою для Христа. Тоді, в 1995 році, три мої пісні увійшли до збірки "Бальзам". Бог довіряв мені проповідувати сильним світу цього. Разом з моїм новим шефом я бував у різних фірмах, у бізнесменів, у банках, на різних підприємствах і в таємних офісах. Багатьом з них я проповідував "востаннє" - їх вбивали, саджали і т.д. Мені доводилося сидіти за кермом по 18-20 годин за раз, а Бог все ще працював над моїм внутрішнім чоловіком. Одну з неділь я провів у Маріуполі разом зі своєю церквою акцію для дітей-інвалідів. І якось, коли я приїхав за своїм шефом у виконком, мене зустріла завідуюча відділом у справах молоді найбільшого району Маріуполя, і несподівано для мене запопонувала роботу у виконкомі. Я зрозумів, що це Господь знову хоче, щоб я робив Його справу на тому місці. Отож, я мав власний кабінет, і Бог доручає мені нову роботу з людьми. Моя церква та інші церкви молилися за мене і пильно спостерігали за мною. Все, що відбувалося на тому місці, переказати неможливо. Розповім лише про кілька випадків. Згідно розпорядження мера відбудовувалися старі комуністичні агітмайданчики, де ми проводили євангелізації і показували фільм "Ісус"; просто туди мені привозили з виконкому гарячу каву, виноград і бутерброди. Бог давав мудрість у роботі з "важкими" дітьми та підлітками, я займався культурою всього району. Я бачив славу Божу кожного дня, кожну мить. Напочатку 1996 року я випустив свій перший альбом "Прости" і почув поклик від Бога вийти у повне служіння Йому. З того часу і досі я відвідав з музичними євангелізаціями більше двохсот міст і селищ колишнього СРСР, провів декілька тисяч самостійних служінь і побачив наяву те видіння, яке Бог показав мені тоді, у прокуреному ресторані. Я об'їздив усю Україну, був у Казахстані, Молдові, в усій Росії (крім Далекого Сходу). Нема більшого щастя для людини, аніж усвідомлювати, Хто використовує тебе, і для Чиєї слави ти віддав своє життя. Кор.: Розкажіть, будь ласка, про ваших друзів. Є.Г.: Я дуже вдячний Богу за моїх друзів: я маю їх багато і я дуже ціную їх за те, що вони є. В Писанні сказано, щоб ми служили одне одному з ніжністю, і тому моє жадання завжди віддавати частину себе для них. Це - Володя Лимаренко, Лєна Клец, Костя Косячков, Сергій Брікса, Саша Анісов, Аскольд Квятковський, Олег Богомаз, Гліб Співаков, групи "Спасіння", "Набат", "Двері", пастор Олександр Ючковський і багато-багато іншихмоїх улюблених друзів. Найближчий мій друг - це моя дружина Наталонька. Ми разом з нею переносили все добре й погане. Усяке буває у житті, але, оскільки ми маємо спільного друга Ісуса, ми все переносимо й вчимося перемагати. Нещодавно у нас з'явився новий друг - це Дух Святий, і в нашому житті взагалі усе перемінюється. Чим ближче ми дружимо зі Святим Духом, тим прекраснішим і благословеннішим стає наше життя. Хто я без Бога? Павший грішник, який не має майбутнього, але коли приходить Він, усе перемінюється. На мене чекає небесний дім, Його вічна любов. І в цьому житті Царство Боже знаходиться всередині мене, даруючи в серці Мир і Радость, Любов і Спокій. Кор.: Ваші плани на майбутнє? Є.Г.: Плани на майбутнє - продовжувати роботу з Господом у євангелізації СНД. Зараз я зі своєю родиною живу в Києві. Продовжую багато подорожувати по країні, працюючи над новими музичними проектами, шукаю можливості для запису відеокліпів. Я є членом церкви "Слово віри" м. Києва (пастор Сандей Аделаджа). Хоча в цілому я є міжконфесійний служитель, служу в різних церквах різних деномінацій.
Чуда В 1992 році моя дружина Наталія захворіла страшною хворобою нирок ... Наташа буквально помирала на операційному столі ... Я стояв біля того пологового будинку і молився, буквально волав до Господа ... Виконавці В 1991 році завдяки свідоцтву мого друга я віддав своє життя Ісусу.
Альбоми Молитва з дитячого будинку [cd, tape, video] Отримуйте листа [cd, tape, video] Прости [cd, tape, video] Моя віра [cd, tape, video] Блага Звістка [cd, tape, video] Контакти Україна, Київ Tel.1: (044) 566-7503 Fax.: (044) 566-01-63

				Зверніть увагу!

Питання

Ваші питання
відгуки, побажання

Твоє питання.